Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Тюрго

Тюрго (Turgot) Анна-Робер-Жак (1727-1781) — французький економіст, який розвивав ідеї фізіократів. Народився у Парижі у дворянській сім'ї. Здобувши духовну освіту, відмовився від церковної кар'єри. З 1751 — чиновник паризького парламенту, відтак голова судової палати Парижа. В 1771-1774 — губернатор Ліможа, з 1774 по 1776 — генеральний контролер фінансів. У своїй основній економічній праці «Роздуми про створення й розподіл багатства» (1776) Т. всередині промислового класу і класу фермерів обгрунтовано виділяє підприємців і найманих робітників. Останні, продаючи свою працю, отримують заробітну плату на рівні мінімуму засобів існування. Т. визначив причини виникнення найманої праці. Єдиним джерелом створеної в сільському господарстві продукції він вважав працю робітника. Цінність предметів Т. некоректно розглядає лише в суб'єктивному аспекті, а ціну — лише залежно від попиту і пропозиції. Водночас він виокремлює природну ціну речі, яка є сукупністю ресурсів, витрачених на її виробництво. Розглядаючи капітал як нагромаджену цінність, він виділяє в ньому ту частину, яка йде на заміщення витраченого на створення продукту капіталу (або витрат виробництва) і надлишку над такими витратами (прибуток на капітал). Останній, своєю чергою, складається з підприємницького доходу, земельної ренти, оплати праці, ризику та вміння капіталістів. У процесі обміну речей виникає обмін на цінність, за якої суб'єктивна вигода одного учасника дорівнює вигоді іншого. Водночас Т. називає таку цінність міновою. Відсоток Т. розглядає як частину чистого прибутку, а «чистий продукт» нібито створюється лише в сільському господарстві. Цікавою є ідея Т. про те, що мінова пропорція обмінюваних у процесі торгу речей виявляється через зіставлення інтенсивності потреб.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.