Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Трудова діяльність
Трудова діяльність — доцільна форма професійної активності індивіда, зумовлена техніко-техно- логічними засобами, що не залежать від суб'єктивних побажань. На відміну від цієї форми, сукупність дій і вчинків, за допомогою і в процесі яких забезпечується синхронізація інтересів і професійних здібностей людини з системою об'єктивних (організаційно-економічних і виробничо-технологічних) умов, є приватною формою Т.д. — трудової поведінки. Саме у взаємодії Т.д. і трудової поведінки виникає конкретна конфігурація індивідуальних, групових, колективних і суспільних інтересів Т.д. — відносно жорстко фіксована в часі й просторі доцільна низка операцій і функцій, які виконують люди, об'єднані у виробничі організації. Кінцевою метою такої діяльності є: створення матеріальних благ, засобів життєзабезпечення з різними споживчими властивостями; надання послуг різного цільового призначення; виробництво наукових ідей, цінностей та їх прикладних аналогів; збереження і передання інформації, її носіїв та ін. Т.д. пов'язана з розподілом благ, послуг, цінностей та ідей; організацією та управлінням працівниками, зайнятими в суспільному виробництві; забезпеченням обміну продуктами діяльності та їх еквівалентами. Т.д. загалом — незалежно від способу, засобів і результатів — характеризується такими спільними властивостями: 1) функціонально-технологічним набором трудових операцій, приписаних до робочих місць функціональною програмою; 2) набором відповідних якостей суб'єктів праці, зафіксованих у професійних, кваліфікаційних і посадових характеристиках (структурою соціально-професіональних статусів); 3) матеріально-технічними умовами і просторово-часовими межами реалізації (технологічною структурою) та ін.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.