Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Товариство командитне
Товариство командитне — товариство, в якому один або декілька учасників несуть повну відповідальність перед кредиторами, а решта — обмежену. Отже, до його складу входять особи, які несуть необмежену й солідарну відповідальність за зобов'язаннями (як у повному товаристві), й особи, які беруть на себе зобов'язання зробити відповідний внесок у спільне майно (командисти). На перших (повних товаришів) покладено ведення справ і представництво товариства; другі такого права не мають. Для заснування Т.к. необхідні хоча б один повний товариш і один командист (фізична або юридична особа). У ФРН повним товаришем може бути й юридична особа. Т.к. — договірне об'єднання, що діє під загальною назвою фірми. У договорі фіксують внесок кожного учасника (повного товариша і командиста) в капітал, розподіл прибутків і збитків. Назва товариства охоплює імена одного чи декількох повних товаришів із зазначенням природи товариства, якщо це ім'я командиста, він несе повну відповідальність перед кредиторами. За наявності збитків командист бере участь у їх покритті в межах свого внеску. У разі несплати чи неповної сплати свого внеску командист у ФРН та Франції несе відповідальність перед кредиторами всім своїм майном у межах не внесеної суми. Командисти мають право на доступ до книг товариства, на інформацію про стан справ, на позов до суду про припинення діяльності товариства. У США та Англії Т.к. відповідає формам партнерства з обмеженою відповідальністю (Limited Partnership). Цю форму не можуть використовувати банківські та страхові установи.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.