Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Теорія організації

Теорія організації — комплексна інтегративна наукова дисципліна, що вивчає організацію як відкриту систему, організованість і порядок у природі, суспільстві, космосі, інших підсистемах світу, передусім організацію підприємств, фірм і компаній та їхню взаємодію із зовнішнім середовищем, властиві їм форми й методи управління, організаційну структуру тощо. Т.о. дає змогу використовувати знання, здобуті в межах однієї системи, а також відповідні методи дослідження для з'ясування сутності інших систем (див. Синергетичний метод в економічному дослідженні; Принцип коеволюції в економічному дослідженні). Головна мета Т.о. — пізнання об'єктивних універсальних законів організації та розвитку систем, на підставі яких обґрунтовуються принципи пізнання якісно нових форм розвитку цих систем, тенденції їх еволюції тощо. Об'єкти вивчення Т.о. в межах національної економічної системи — економіка країни загалом, її окремі сфери, галузі, регіони, держава в економічному контексті, підприємства та ін. Порівняно із загальною теорією систем Т.о. є вужчою науковою дисципліною (оскільки предмет її дослідження — лише певною мірою впорядковані системи), але більш прикладною. Істотний внесок у розвиток Т.о. в галузі суспільних наук зробили М.Вебер, Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Ф.Тейлор, А.Файоль, Е.Мейо та інші, в галузі природничих наук — Ч.Дарвін, А.Ейнштейн, Н.Бор, Г.Хаген, І.Пригожин, розробники загальної теорії систем Л.Берталанфі, А.Акофф. Вагомим є внесок О.Богданова (Малиновського) у розвиток Т.о. загалом (див. Богданов). Для сучасної організації в межах економічної системи на мікрорівні властиві: використання гнучких форм і методів управління; раціональне поєднання стратегії й тактики управління та ін., створення стабільних і динамічних стимулів до праці у працівників таких організацій, які вважаються найважливішим ресурсом за швидких змін у межах продуктивних сил і невизначеності зовнішнього середовища, а також орієнтації на демократичний стиль управління, самоконтроль та співробітництво; поєднання інтересів організації та інтересів усього суспільства.