Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Теорія (концепція) життєвого циклу товару в світовій торгівлі
Теорія (концепція) життєвого циклу товару в світовій торгівлі — концепція, що пояснює сучасні торговельні зв'язки між країнами з урахуванням різних етапів життєвого циклу товарів. Її автори — Р.Вернон, інші західні економісти. Життєвий цикл — часовий період, протягом якого товар або послуга життєздатні на ринку і забезпечують прибуток товаровиробнику (див. Життєвий цикл товару). Західні економісти пояснюють тенденції світової торгівлі такими етапами. По-перше, етап розробки нововведень, що характеризується підвищеною працемісткістю виготовлення продукції, тому в експорті розвинених країн переважають працемісткі товари. По-друге, етап зростання — зростання обсягу реалізації товарів на внутрішньому ринку, початок і розширення їх експорту, що зумовлює посилення конкуренції. Водночас створюються передумови для організації виробництва за кордоном. По-третє, етап зрілості — виробництво товарів здійснюється в багатьох країнах, у т.ч. слаборозвинених, відчувається насичення ринку в країні, де впроваджувалися нововведення, до процесу виробництва залучаються менш кваліфіковані кадри, великомасштабне виробництво починається у слаборозвинених країнах, які частину продукції можуть експортувати в розвинені країни за нижчими цінами, оскільки в цих країнах значно дешевша робоча сила. По- четверте, етап спаду — звуження ринку в розвинених країнах і задоволення певної частини потреб у товарі імпортом. Відтак відбувається виявлення нових потреб, їх вивчення, і в розвинених країнах починається розробка інших нововведень. Ця концепція є однобічною, оскільки не враховує впливу на світову торгівлю вивезення капіталу, діяльності ТНК, держав та наднаціональних органів та ін.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.