Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Тарифна система

Тарифна система — комплекс нормативів, за допомогою яких здійснюються організація та регулювання заробітної плати працівників на мікро- та макрорівнях залежно від складності, умов праці та її інтенсивності, а також значення сфери діяльності праці.

Основними елементами Т.с. є тарифні сітки, тарифні ставки і надбавки до них, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників. Найважливіший елемент Т.с. — тарифна сітка. Побудована на основі зіставлення праці за її складністю — зведенням складної праці до простої. У характеристиці простої праці враховують загальноосвітній рівень працівника, витрати його суспільно необхідної праці, з одного боку, і загальноосвітній рівень і час спеціальної підготовки працівника, який виконує складну працю, а також час його роботи за певною спеціальністю — з іншого. При цьому використовують перевідні коефіцієнти щодо загальноосвітньої підготовки. Тарифна ставка визначає розмір оплати працівника за одиницю часу за умови виконання ним встановленої норми робіт. Найнижча тарифна ставка встановлюється з таким розрахунком, щоб забезпечити відтворення робочої сили працівника, що не потребує особливої підготовки, і законодавчо фіксується у встановленні розміру мінімальної заробітної плати. В Україні 2002 мінімальна заробітна плата менш ніж наполовину забезпечувала прожитковий мінімум, 2005 прожитковий мінімум становив 432 грн, мінімальна заробітна плата — 334 грн. Вищі тарифні ставки визначають як добуток тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт, що відображає співвідношення праці різної кваліфікації. Співвідношення між ставкою першого розряду і наступного виражають у відсотках або абсолютних показниках, а вони підвищуються або знижуються залежно від кваліфікації за розрядами. Кваліфікаційний розряд присвоюється працівникові на підставі характеристики того, що повинен знати і вміти працівник кожної професії, включеної в тарифно-кваліфікаційні довідники.