Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Суспільна організація праці

Суспільна організація праці — сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного та соціально-економічного) робочої сили із засобами виробництва, розподіл і кооперація праці в суспільстві, характер розподілу отриманих у процесі трудової діяльності результатів між соціальними верствами і групами та окремими членами суспільства, забезпечення відтворення робочої сили та характер такого відтворення (просте, розширене) тощо. Сутність С.о.п. визначається типом економічної системи і передусім відносинами власності на засоби виробництва. С.о.п. залежить також від рівня розвитку техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності, які, своєї чергою, залежать від рівня, характеру і структури продуктивних сил, а в межах останніх — від форм і методів організації праці на окремих підприємствах, фірмах, компаніях. Ефективність С.о.п. вимірюється ступенем корисного використання робочого часу, в основі якого лежить закон економії часу.