Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Структура витрат виробництва
Структура витрат виробництва — кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С.в.в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С.в.в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, що виражається формулою с:у. Це співвідношення залежить також від вартісної будови капіталу (речовим змістом якого є виробничі фонди), внаслідок чого в тих галузях, де є вищою така будова капіталу, вища і частка уречевленої праці. Витрати виробництва ще називають собівартістю виробництва, тому їх структура збігається зі структурою собівартості продукції (див. Собівартість продукції). Своєю чергою, С.в.в. передбачає структурну характеристику кожної з її основних складових. Так, у межах с виділяють частину вартості основних засобів виробництва, які зношуються, або фонд їх амортизації, а також витрати на придбання сировини і матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, палива та електроенергії тощо; в межах V — виплату основної заробітної плати, премій, надбавок до заробітної плати, оплату відпусток та ін. У С.в.в. в Україні матеріальні витрати 2003 становили 57,3% (2000 — 53,8%), витрати на оплату праці — 13,1% (11%), амортизація — 6,6% (6,5%), відрахування на соціальні заходи — 4,2%(3,4%), інші операційні витрати — 18,8% (25,3%). Витрати на одиницю виробленої продукції 2000 становили 98,2 коп./грн і 2003 — 91,8.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.