Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Страхування

Страхування — система відносин економічної власності та організаційно-економічних відносин між різними суб'єктами страхового ринку з приводу створення страхових резервів (фондів) та їх використання для відшкодування різних видів витрат, збитків з боку фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків шляхом виплати страхових компенсацій і страхових сум. Основними суб'єктами С. є страхові компанії (страховики), страхувальники (фізичні та юридичні особи), між якими виникають організаційно-економічні відносини з приводу встановлення розмірів внесків у страхові фонди, визначення обсягів відшкодування різних видів страхових випадків та їх оформлення у страховому договорі. Сутність С. комплексно розкривається в основних функціях: ризиковій (передбачає грошове відшкодування збитків потерпілим фізичним або юридичним особам), попереджувальної (фінансування заходів, спрямованих на пом'якшення страхових ризиків), заощаджувальні (означає захист досягнутого рівня життя громадян шляхом нагромадження відповідних коштів) та ін. Категорія С. у межах окремих суспільно-економічних формацій і в процесі переходу від менш розвиненої до більш розвиненої наповнюється елементами відповідно якісного та сутнісного змісту. Це означає розширення кількості випадків та видів ризиків, які підлягають страхуванню, збільшення суб'єктів С., в т.ч. юридичних осіб різних типів і форм власності. Так, у межах ЄС виокремлюють 18 видів майнового страхування. Розмежовують передусім майнове С., особисте С., С. підприємницьких ризиків та С. відповідальності. В Україні, згідно з чинним законодавством, виділяють 20 видів С., в т.ч.: життя, здоров'я на випадок хвороби; С. від нещасних випадків; медичне С. (безперервне страхування здоров'я); С. різних видів транспорту, вантажів, кредитів, інвестицій, фінансування ризиків, майна та ін. Основними формами С. є обов'язкове та добровільне.