Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Соціальний дарвінізм
Соціальний дарвінізм — концепція, яка переносить закони розвитку природи (природний відбір, боротьба за існування і виживання та ін.) на суспільні явища і процеси та ототожнює закони розвитку останніх з законами природи. С.д., зокрема, стверджує, що суспільні відносини між людьми зумовлені біологічною природою людини. Ідеї С.д. проповідував англійський соціолог Г.Спенсер. Такий підхід означає, що із сутності людини як соціально-природної істоти до уваги береться лише її біологічна складова, а в ній виділяються передусім агресивні інстинкти. Оскільки до складу суспільних відносин входять економічні, соціальні, політичні, правові та ін., то С.д. проповідується в кожній з цих підсистем (див. Біоекономіка; Біополітика). У межах С.д. виокремлюють різні течії. Так, ліберальний варіант С.д. розглядає цивілізацію як процес мирного змагання держав; в гуманістичній моделі С.д. природний відбір поширюється лише на капіталістичне суспільство, що значною мірою відповідає дійсності у процесі розвитку даного способу виробництва упродовж XVI— першої половини XX ст. На відміну від цього, в гуманістичному суспільстві індивід виступає як людина найвищої моралі, що унеможливлює розвиток суспільства шляхом природної боротьби за існування та виживання. С.д. також стверджує, що вирішальну роль у розвитку суспільства, у взаємодії між соціальними верствами і групами відіграють соціальні конфлікти, які є природним процесом. Методологічною вадою такого підходу є гіперболізація лише одного з етапів розвитку суперечності та ігнорування інших — єдності, розбіжності, власне суперечності як джерела розвитку. Крім того, С.д. заперечує істотну відмінність соціального руху матерії від природної.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.