Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Соціальний дарвінізм

Соціальний дарвінізм — концепція, яка переносить закони розвитку природи (природний відбір, боротьба за існування і виживання та ін.) на суспільні явища і процеси та ототожнює закони розвитку останніх з законами природи. С.д., зокрема, стверджує, що суспільні відносини між людьми зумовлені біологічною природою людини. Ідеї С.д. проповідував англійський соціолог Г.Спенсер. Такий підхід означає, що із сутності людини як соціально-природної істоти до уваги береться лише її біологічна складова, а в ній виділяються передусім агресивні інстинкти. Оскільки до складу суспільних відносин входять економічні, соціальні, політичні, правові та ін., то С.д. проповідується в кожній з цих підсистем (див. Біоекономіка; Біополітика). У межах С.д. виокремлюють різні течії. Так, ліберальний варіант С.д. розглядає цивілізацію як процес мирного змагання держав; в гуманістичній моделі С.д. природний відбір поширюється лише на капіталістичне суспільство, що значною мірою відповідає дійсності у процесі розвитку даного способу виробництва упродовж XVI— першої половини XX ст. На відміну від цього, в гуманістичному суспільстві індивід виступає як людина найвищої моралі, що унеможливлює розвиток суспільства шляхом природної боротьби за існування та виживання. С.д. також стверджує, що вирішальну роль у розвитку суспільства, у взаємодії між соціальними верствами і групами відіграють соціальні конфлікти, які є природним процесом. Методологічною вадою такого підходу є гіперболізація лише одного з етапів розвитку суперечності та ігнорування інших — єдності, розбіжності, власне суперечності як джерела розвитку. Крім того, С.д. заперечує істотну відмінність соціального руху матерії від природної.