Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Соціальна справедливість

Соціальна справедливість — одна з фундаментальних цінностей соціально-економічного життя окремої країни, регіональних союзів декількох або багатьох країн, яка передбачає створення рівних можливостей для розвитку та реалізації здібностей усіх членів суспільства і задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб залежно від кількості та якості праці, а також узгодження практичної ролі окремих індивідів, трудових колективів, соціальних верств і груп у житті суспільства та їх соціально-політичного становища. Найважливішою складовою С.с. є економічна справедливість, яка передбачає надання кожному члену суспільства однакових можливостей для розвитку та реалізації його здібностей, передусім у процесі змістовної та творчої праці, задоволення потреб відповідно до кількості та якості трудового внеску. Це означає відсутність експлуатації в суспільстві, тобто неможливість привласнення результатів чужої праці й отримання необхідних для життя кожного члена суспільства матеріальних і духовних благ лише за рахунок власної праці, а також можливість забезпечення за рахунок суспільства непрацездатних, а і тих, хто навчається і готується до трудової діяльності, залежно від розвитку продуктивних сил. У сфері соціально- політичних відносин С.с. означає створення рівних можливостей для участі громадян в управлінні центральними та місцевими органами влади і контролю за їх діяльністю, а також для розвитку та вдосконалення права, культури, мистецтва, ідеології тощо згідно з їхніми потребами, інтересами та цілями. У сфері правових відносин С.с. також означає відповідність між злочином та покаранням. Антиподами С.с. є, з одного боку, впровадження зрівнялівки при винагороді за працю, а з іншого — паразитизм, дармоїдство, пов'язане з існуванням класу рантьє.