Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Система корпоративного управління
Система корпоративного управління — комплекс заходів з боку керівництва акціонерної компанії, спрямованих на формування органів управління та реалізацію їхніх рішень у процесі управління акціонерною власністю цієї компанії, та відносини між її учасниками у межах чинного законодавства. Корпоративне управління здійснюють загальні збори акціонерів (як найвищий орган управління), наглядова рада, ревізійна комісія, власники контрольних пакетів акцій і менеджерів, частково — наймані працівники. С.к.у. залежить передусім від типу акціонерних компаній (відкритих або закритих), впливу аутсайдерів (що здійснюється непрямими методами з використанням механізму фінансового ринку, залучення до управління сторонніх вищих менеджерів, включення їх до складу наглядової ради) та інших чинників. Основною метою такого управління є захист прав акціонерів і необхідність виконання ними обов'язків, а також недопущення конфліктів, а матеріальною базою — привласнення високих стабільних прибутків і зростання ринкової вартості компанії. С.к.у. не може раціонально функціонувати без контролю з боку держави. Основними функціями загальних зборів акціонерів є зміна статуту акціонерної компанії, вибори членів наглядової ради і ревізійної комісії, формування виконавчих органів, затвердження річних звітів тощо. У наглядових радах акціонерних компаній США та Великобританії обов'язковою є присутність «незалежних» директорів (див. Менеджмент корпоративний). С.к.у. значною мірою залежить від культури корпоративного управління.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.