Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Світова ціна

Світова ціна — грошове вираження інтернаціональної ціни виробництва (як модифікованої форми інтернаціональної вартості), в якій відображається дія законів інтернаціоналізації виробництва, обміну; інтернаціональної вартості, попиту та пропозиції на світових ринках, панування ТНК і привласнення ними транснаціональних прибутків. Оскільки С.ц. залежить передусім від особливостей закону (його функціонування та розвитку) інтернаціональної вартості, то її розмір визначається середньою інтенсивністю, продуктивністю і складністю праці у межах світового господарства, з одного боку, та аналогічних показників національної праці в різних країнах світу, з іншого. Конкретніше С.ц. залежить від інтернаціональних витрат суспільно необхідної праці на виробництво товарів і послуг, які, своєю чергою, визначаються національними витратами такої праці у тих країнах, які експортують на світовий ринок переважну кількість продукції (див. Закону вартості інтернаціональні форми). На С.ц., зокрема на валютні курси, помітно впливають діяльність держави і міжнародних економічних організацій у сфері світогосподарських зв'язків. Водночас на світовому ринку існують різні ціни на один і той самий товар, що зумовлено співвідношенням між попитом і пропозицією, місцем та умовами реалізації товару, часом продажу та умовами угоди, видом платежу та валюти тощо. На світовому ринку також розрізняють С.ц. ринку продавця і ринку покупця, ціну світових товарних ринків на певні види продукції, ціни на великі торговельні угоди, що систематично укладаються і здійснюються великими експортерами та імпортерами товарів.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.