Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Саймон (Simon) Герберт Александер

Саймон (Simon) Герберт Александер (1916- 2001) — відомий американський економіст, соціолог, психолог, автор досліджень з теорії інформації, організації, ухвалення рішень, штучного інтелекту та ін. Нобелівська премія з економіки присуджена йому «за новаторські дослідження процесу ухвалення рішень у межах економічних організацій» 1978. Закінчив Чиказький університет, учений ступінь доктора політичних наук здобув 1943, з 1946 — завідувач кафедри політичних наук Чиказького університету. З 1949 працював професором у галузі управління, а з 1965 — професор кафедри обчислювальних наук з психології при Університеті Карнегі-Меллона. У праці «Адміністративна поведінка» (1947) С. обґрунтував теорію ухвалення рішень в економічних системах, водночас заперечуючи концепцію фірми як раціонально діючого підприємства, що прагне лише до максимізації прибутку (зокрема, доводив неможливість повної раціональності рішень на підставі теорії вибору в економіці, теорії ігор та ін.). На противагу цьому, розглядав фірму як складну систему, що постійно пристосовується до змін середовища і базується на оптимальному співвідношенні матеріальних, соціальних і людських аспектів, а працівники цієї фірми співпрацюють з метою досягнення спільних цілей, тому рішення в ній ухвалюються колективно. С. є одним із засновників «біхевіористської» теорії фірми, метою якої є знаходження раціональних рішень за наявності складних проблем. Крім того, він намагався узгодити системний підхід до організації управління з положеннями концепції людських стосунків. Важливе місце в його працях відведене питанням сутності штучного інтелекту та комп'ютеризації науки. Зокрема, він розглядав ЕОМ як «мислячу машину», що у майбутньому може оволодіти всіма формами думки, на які здатна людина (наступний розвиток ЕОМ значною мірою підтвердив обґрунтованість цих прогнозів, які однак можуть бути реалізовані лише через декілька десятиліть), і заперечував твердження окремих учених про перетворення спеціалістів з програмування на могутню елітну групу в межах автоматизованої корпорації. Отже, С. справедливо заперечував одну з форм технологічного детермінізму — комп'ютерну та її вияв у соціальній сфері як панування програмістів. Проте аморфним є його положення про основну мету фірми й заперечення на цій підставі мети максимізації прибутку. Займаючись проблемами математики, С. доводив можливість математизації будь-яких наукових дисциплін і проблем. Важливу роль відіграли його праці у соціальному моделюванні за допомогою комп'ютерів поведінки людей і суспільно-економічних систем.