Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Розподіл прибутку

Розподіл прибутку — спрямування окремих частин прибутку різним суб'єктам, залежно від наявних у них засобів виробництва, влади та співвідношення приватних, колективних і суспільних потреб та інтересів. Р.п. здійснюється передусім між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, компаніями, з іншого, що фіксується у чинному законодавстві певної країни. Загалом процес Р.п. охоплює етапи розподілу валового прибутку (розподіл прибутку, що оподатковується) та розподіл чистого прибутку. В СРСР бл. 60% прибутку з 70-х XX ст. долучалися до бюджету (1965 — 71%). Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємств, спрямовувався на формування фондів матеріального стимулювання, фонду соціально-культурного розвитку та фонду розвитку підприємств. В Україні з 1993 підприємства різних типів і форм власності сплачували до бюджету податок на прибуток за базовою ставкою 30%, а з 2004 — 25%; на прибуток від посередницьких операцій, акцизних торгів окремими матеріальними цінностями (крім валюти, цінних паперів та ін.) — за ставкою 45%. Водночас частка податку з прибутку підприємств у зведеному державному бюджеті знизилась з 38% 1995 до приблизно 17% 2003. Така тенденція спостерігається також у США та деяких інших країнах. Крім податку на прибуток, підприємства в Україні змушені сплачувати ПДВ, акцизний податок, платежі до фонду зайнятості та інші, які сукупно перевищують 80% їхніх доходів. Прибутки акціонерного товариства частково виплачуються на дивіденди, тантьєми та на збільшення обсягів власного капіталу і резервів. У розвинених країнах світу найвища ставка на прибутки підприємств наприкінці 90-х становила: в Німеччині — 53%, у Швеції — 52%, в Японії та Франції — 42%, у США — 34%; вона знижується при оподаткуванні середніх і малих підприємств (див. Податок на прибуток корпорацій).