Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Розвиток країни техніко-економічний

Розвиток країни техніко-економічний — не зворотні спрямовані та закономірні (кількісно-якісні та сутнісні) зміни техніки і технології в межах однієї групи або багатьох країн упродовж тривалого періоду. Основними індикаторами Р.к.т.-е. є частка галузей високих технологій в економіці країни, загалом (в т.ч. доданої вартості у ВВП, загальній кількості зайнятих та експорті зокрема); індекси зростання конкурентоспроможності (в т.ч. індекси розвитку технологій і спроможність до впровадження інновацій); рівень розвитку інформаційної інфраструктури, обсяг видатків на НДДКР, частки наукомістких послуг (комунікаційних, фінансових бізнесових, освітніх і медичних) щодо ВВП; кількість патентів, виданих на 1 млн населення, рівень розвитку венчурного капіталу та ін. Так, частка високих технологій в обсязі експорту США 2000 становила бл. 30%, Японії — 27%, Франції — 26%. В Україні така частка, за офіційними даними, становить 13%, проте сумнівним с віднесення таких технологій до високих, порівняно з аналогічними технологіями розвинених країн світу. Наприклад, у Німеччині частка високих технологій у загальному обсязі експорту становила 2000 16%, отже, за цим критерієм Україна впритул наблизилась до Німеччини, що не відповідає дійсності. Такі технології є конкурентоспроможними лише в окремих регіонах — Близького Сходу. Свідченням цього є також низька конкурентоспроможність наукомістких товарів України на світовому ринку, яка, своєю чергою, вимірюється показником «ціни кілограма» експортованого товару. Так, середня ціна за кілограм групи «літальні космічні апарати» становила 52 дол., а їх частка — 1% сукупного товарного експорту. Крім того, наукомісткі товари України є набагато дешевшими за аналогічні товари розвинених країн. Загалом середній показник ціни на кілограм інших груп наукомістких товарів був надзвичайно низьким і становив щонайбільше 5 дол. Внаслідок цього Україна експортує такі товари за нижчими цінами, а імпортує — за вищими, що зумовлює від'ємне сальдо торговельного балансу за відповідними групами товарів. Так, 1948 від'ємне сальдо у торгівлі машинами та устаткуванням становило бл. 1,1 млрд дол., 2003 — 1,2 млрд дол.; у торгівлі приладами й апаратами від'ємне сальдо становило відповідно 178 млн дол. і 42 млн дол. Частка зайнятих у наукомістких послугах в Україні поступово скорочується, тоді як у розвинених країнах світу — постійно зростає. Так, у Швеції 2000 ця частка становила майже 46%, Данії — 42, Фінляндії — 38, Франції — 35, Німеччині — понад 30, а в Україні — бл. 17% (1990 — 18%). На розвиток науки у країнах ЄС 2000 спрямовувалось понад 1,9% ВВП, у Німеччині — майже 2,5%, США — 2,7, Японії — 3, Фінляндії — 3,4, Швеції — 3,8, тоді як в Україні — 1,2%. Водночас частки витрат на розвиток науки постсоціалістичних країн, які увійшли до складу ЄС, були ще меншими (Угорщина — 0,7%, Польща — 0,8%). За конкурентоспроможністю Україна 2005, за даними Світового економічного форуму, посідала 84-те місце у світі. Про низький техніко-економічний розвиток України опосередковано свідчить і те, що 2003 частка інноваційної продукції в загальному обсязі її промислового виробництва становила лише 7%, тоді як у розвинених країнах на виробництво наукомісткої продукції припадає бл. 90% приросту ВВП. Загалом обсяг ринку інформаційних технологій 2003 становив бл. 1 млрд дол. Низький рівень Р.к.т.-е. послаблює її економічний суверенітет, негативно впливає на соціальний прогрес.