Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Робінсон (Robinson) Джоан Вайолет

Робінсон (Robinson) Джоан Вайолет (1903— 1983) — відомий англійський економіст, лідер лівого кейнсіанства. Закінчила Кембриджський університет 1929, працювала в ньому з 1931 по 1971, спочатку на посаді асистента, лектора, а відтак — професора. У своїх перших працях зробила глибокий і обґрунтований критичний аналіз неокласичної концепції досконалої конкуренції, атомістичного підходу до вивчення економічної системи, довела об'єктивну неминучість появи монополій внаслідок концентрації виробництва і капіталу (задовго до неї ці процеси, їх негативний вплив на перерозподіл національного доходу були аргументовано висвітлені в роботах засновників марксизму-ленінізму). У праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) Р. запровадила в науковий обіг категорію «монопсонія», дослідила зміст недосконалої конкуренції між товаровиробниками, які зосередили певну частку монопольної влади, поєднала конструктивні ідеї П.Сраффи з традиційною теорією ціноутворення. Близьку за змістом теорію розробив Е.Чемберлін. У своїх теоретичних дослідженнях Р. була творчим послідовником ідей К.Маркса і Дж.Кейнса, активно виступала проти концепції (неокласиків) невтручання держави в економіку. Вона вдосконалила модель економічного зростання (див. Моделі економічного зростання). Оцінюючи результати економічного зростання, Р. стверджувала, що воно «не лише не здатне вирішити проблему відносної бідності, але веде до зростання абсолютної бідності». Водночас надміру оптимістичною є її прогноз стосовно того, що підвищення заробітної плати стане у майбутньому результатом свідомої політики «освічених монополістів», що, своєю чергою, стане засобом істотного послаблення проблем суспільного відтворення. Якщо така політика й проводиться ними, то передусім під впливом конкурентної боротьби. Конструктивно критикувала неокласичну концепцію розподілу доходів, що базувалась на постулатах граничної корисності. Р. також досліджувала проблеми капіталу та його нагромадження, розвитку і взаємозалежності, бідності і відсталості країн, що розвиваються. Водночас вона критикувала окремі положення марксистської теорії (див. Ліве кейнсіанство).