Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Рівень безробіття

Рівень безробіття — відношення кількості безробітних до загальної кількості працездатного населення країни. До працездатного населення у розвинених країнах світу відносять осіб віком від 14 до 70 років. Р.б. залежить передусім від типу соціально-економічної системи, фази економічного циклу, демографічної ситуації в країні та інших чинників. Р.б. у США 1970 становив 7%, 2000 — 4% (серед молоді віком до 25 — 13%), в Канаді — відповідно 7,2, 5,8 і 11,2%; в Японії — 2, 9,3 і 12,3%; у Франції — 6, 5 і 9,7%; Німеччині — 2, 8 і 8,3%. Загалом Р.б. у розвинених країнах світу коливався 2000 від 15,8% в Іспанії до 4,0% у США. У 2001 Р.б. у США становив 4,8%, 2003 — 1,6%, в країнах єврозони відповідно — 8,0 і 8,8%; в Японії — 5,0 і 5,7%. Р.б. у країнах ОЕСР становив 1995 7,5%, 2003 — 7,1%; у країнах ЄС відповідно 10,7 і 8,0%. Найвищим 2003 він був у Польщі — 19,2%. В Україні (за методологією МОП) 2003 він перевищував 9%, (1995 — 5,6% за офіційними даними,а з урахуванням прихованого безробіття 1995 становив майже 35%). Високий Р.б. зумовлює значне зниження загальної ціни робочої сили та ціни праці, а отже, платоспроможності населення та обсягів внутрішнього ринку, відплив робочої сили за кордон, загострення соціально-економічних суперечностей тощо.