Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Ринкова вартість банку

Ринкова вартість банку — ціна, за якою може бути проданий банк за умов конкуренції і наявності необхідної інформації. Основними елементами, які формують Р.в.б., є: 1) фінансовий капітал; 2) інтелектуальний капітал (система знань працівників банку, навички та досвід, здатність банку своєчасно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, в т.ч. досвід управління банком); організаційний капітал (інфраструктура банку і досвід його організації щодо виробництва та постачання на ринок товарів і послуг); інноваційний капітал (здатність банку до впровадження інновацій, розвитку невикористаного потенціалу та ін.); ринковий капітал (здатність працівників банку раціонально взаємодіяти з клієнтами, партнерами, органами влади). Інтелектуальну власність банку також можна розглядати як частину нематеріальних активів, яка на поверхні виявляється у праці на результати інтелектуальної діяльності); 3) капітал динамічних здібностей (позитивні зміни кількісно-якісних характеристик діяльності банку, а також управління ризиками). Така динамічність забезпечується здатністю банку оперативно створювати нові продукти, надавати нові послуги, розширювати свій вплив на вже діючому ринку або завойовувати його нові сегменти; 4) капітал надійності (стабільність клієнтів банку, місця на ринку послуг, отримання прибутків тощо). Р.в.б. значною мірою залежить від існування сталих і ефективних комунікаційних зв'язків. За оцінками науковців, на Р.в.б. на 50—90% впливає вартість інтелектуальної власності та управління знаннями, тоді як вплив фінансового капіталу і фінансового менеджменту коливається від 10 до 50%.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.