Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Римський клуб

Римський клуб — впливова міжнародна громадська організація відомих учених (політологів, економістів, філософів та ін.), підприємців і діячів суспільно-політичних рухів, створена з метою системного усвідомлення закономірностей та особливостей розвитку людства в епоху НТР, інформаційної революції та глобалізації економіки. Створена 1968 в Римі видатним італійським менеджером і громадським діячем А. Печчеї. Завдяки йому в науковий обіг увійшло поняття «глобальні проблеми» та сформувався важливий напрям наукових досліджень — глобалістика. Згідно зі статутом, кількість членів Р.к. не повинна перевищувати 100 осіб не більше як з 30 країн світу, насамперед з розвинених. А. Печчеї найняв відомого кібернетика Дж.Форрестера, який розробив методику дослідження майбутнього («Світова економіка», 1971). На цій основі подружжя Медоузів , Й.Рендерс і У.Беренс (футурологи) провели комп'ютерне дослідження і 1972 опублікували роботу «Межі зростання». Тому на засіданнях Р.к. обговорювалися такі найважливіші доповіді: «Межі зростання» (1972), підготовлена Д.Медоузом та Дж.Форрестером, основною ідеєю якої є необхідність обмеження виробництва і споживання; «Перебудова міжнародного порядку» (1976), підготовлена Я. Тінбергеном, в якій проголошувалась ідея встановлення нового міжнародного порядку з метою створення єдиної родини націй, для чого необхідно виключити егоїстичні інтереси передусім розвинених країн; «Немає меж навчанню: зменшення розриву в рівні освіти людей» (1979), в якій М.Маліца (Румунія), Дж.Боткін (США), М. аль Манджра (Марокко) доводили, що освіта в різних країнах не випереджає життя, а наздоганяє його, що вимагає переоцінки ролі освіти; «Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств» (1980) Б. Гаврилишина, в якій проаналізовані основні економічні системи світу, їх еволюція та розвиток системи цінностей; «Глобалізація, державне управління та сталий розвиток у 1999»; «Сталий розвиток для Росії у 2000» та ін.