Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Ресурси комерційних банків
Ресурси комерційних банків — це сукупність грошових коштів, які формуються у процесі виконання банками пасивних операцій і використовуються для здійснення активних операцій. Вони складаються з власних, залучених і позичених коштів. Найважливішим елементом власного капіталу є статутний фонд. Частка власного капіталу комерційних банків у розвинених країнах світу становить до 10%. Крім того, у структурі власного капіталу комерційного банку розрізняють основний (елементами якого є сплачений статутний капітал, спрямовані на його збільшення дивіденди, засновницький прибуток, створені за рахунок банку резервні фонди та прибутки минулих років), додатковий (до складу якого входять різноманітні резерви, а також результати переоцінки основних фондів і поточні доходи) форми капіталу, за винятком відвернень (цінних паперів у портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані й дочірні підприємства) з урахуванням основних фондів. З 1999 по 2003 сплачений статутний фонд комерційних банків зріс з 2,9 до 7,3 млрд грн. Статутний капітал банку формується лише за рахунок внесків засновників або випуску та реалізації акцій (відкритої передплати), а його розмір встановлюється засновниками з урахуванням вимог чинного законодавства. Статутний капітал комерційного банку у формі акціонерного підприємства закритого типу розподіляється серед засновників залежно від їхньої частки у цьому капіталі, а у формі товариства з обмеженою відповідальністю — на паї, обсяг яких фіксується у засновницьких документах. В Україні 2003 налічувалось 2 державні банки, 151 акціонерний банк, 28 банків у формі товариств з обмеженою відповідальністю. На початку липня 2004 із 158 функціонуючих банків 93 були відкритими акціонерними товариствами, однак у відкритий продаж акції не надходили.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.