Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Реприватизація

Реприватизація — повернення націоналізованих раніше (повною експропріацією або частковим викупом) підприємств, банків та інших об'єктів приватним власникам. Поняття «Р.», як і поняття «приватизація», позначає наявність лише двох типів власності в сучасному суспільстві — приватної та державної, що є одним зі стереотипів західної економічної науки. Однак, крім цих типів власності, існує колективний тип у формах акціонерної капіталістичної власності, колективної трудової власності, кооперативної та ін. З огляду на це, крім процесів Р., у деяких розвинених країнах відбувається роздержавлення — перетворення державної власності в інші форми власності. Аналогічні процеси характерні й для України. Водночас у процес роздержавлення органічно вплітаються елементи Р. Так, за переходу державної власності у трудову колективну в ній поєднуються колективне привласнення і індивідуальне, тобто роздержавлення і Р. Завдяки цьому формується плюралізм форм власності, що зміцнює стабільність економічної системи, її адап- тивність. Водночас роздержавлення повинно здійснюватися до певних оптимальних меж, оскільки державна власність демократичного типу є матеріальною основою суспільних інтересів. Оскільки домінуючою рушійною силою економічного розвитку у провідних країнах світу є колективні інтереси, за наявності надмірних обсягів державної власності повинні відбуватися передусім роздержавлення в поєднанні з процесами Р. Однак у більшості розвинених країн обсяги державної власності на засоби виробництва незначні, тому для них актуальним є одержавлення.