Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Реновація

Реновація (лат. renovatio — оновлення, відновлення) — економічний процес оновлення елементів основних виробничих фондів, що вибувають внаслідок фізичного та морального зношення. Р. передбачає заміну ліквідованих елементів основних фондів новими, технічно досконалішими, які є необхідною умовою забезпечення неперервності суспільного виробництва. Р. фінансується за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів з амортизаційного фонду і на новій технічній основі (див. Амортизація). Оскільки основні фонди не потребують заміщення в натуральній формі після кожного виробничого циклу, амортизаційні відрахування значною мірою використовують для розширеного їх відновлення. Нові основні фонди, що вводяться в дію щороку, збільшують суму амортизації. Додаткові амортизаційні відрахування з цих фондів, які разом з попередніми становлять суму, достатню не лише для заміщення об'єктів, термін служби яких минув, а й для розширеного відтворення. З розгортанням НТР, швидким зношенням устаткування та необхідністю в короткі терміни оновлювати основні фонди відбувається прискорення P., що впливає на підвищення норми амортизації, яка має бути науково та економічно обґрунтована. У розвинених країнах існують високі норми і пільгові методи нарахування амортизації. Із застосуванням цих методів зростає стимулятивна роль амортизації. оскільки підприємці можуть списувати більшу частину вартості основного капіталу в перші роки його функціонування. Із урахуванням досвіду інших країн в Україні також почали застосовувати метод прискореної амортизації. Проте існуючий порядок нарахування та витрачання амортизаційних відрахувань недостатньо сприяє оновленню основних фондів (див. Прискорена амортизація).