Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Професійна підготовка
Професійна підготовка — система навчання, яка забезпечує необхідну сукупність знань, умінь і навичок з метою набуття певної кваліфікації для виконання роботи у відповідній сфері діяльності. П.п. здійснюється у професійно-технічних училищах, технікумах, коледжах, курсах підвищення кваліфікації та інших навчальних закладах. Через швидке старіння знань за умов НТР, структурні зміни в економіці тощо знання необхідно постійно оновлювати, а кваліфікацію підвищувати, що вимагає дедалі більшого фінансування, джерелами якого є: 1) внески підприємців в окремих країнах світу (Німеччині, Японії та ін.), розміри яких визначаються на законодавчому рівні; 2) спільні фонди, створені підприємцями і профспілками згідно з вимогами колективних договорів (наприклад, в Бельгії, Голландії та ін.); 3) запровадження державою економічних стимулів для фірм і компаній, які організовують П.п. (у Великобританії, Південній Кореї та ін.), а також законодавче забезпечення таких інвестицій, обов'язкової оплати частини вартості навчання тими найманими працівниками, які звільнилися з роботи за власним бажанням раніше встановленого терміну після завершення навчання; 4) спільне фінансування підприємцями і державою навчання найманих працівників під час їхніх відпусток. Загалом корпорації США щорічно витрачають на підготовку кадрів понад 120 млрд дол., джерелом яких у кінцевому підсумку є частина новоствореної найманими працівниками вартості. В СРСР П.п. кадрів здійснювалась за участю держави та великих підприємств. В Україні в 90-х XX— на початку XXI ст. система професійно-технічної освіти перебуває у кризовому становищі (див. Освіта професійно-технічна).
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.