Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Прогнозування науково-технічного прогресу
Прогнозування науково-технічного прогресу — система наукових передбачень розвитку науки і техніки та їх взаємодії на майбутній період з метою виявлення тенденцій розвитку науково-технічного прогресу, впровадження його досягнень і обґрунтування на цій основі раціональної науково-технічної політики. Для П.н.-т.п. необхідно попередньо комплексно дослідити закономірності та тенденції розвитку науки і техніки і взаємодії цих елементів продуктивних сил (їх взаємовпливу, взаємопереходів тощо) в системі науково-технічного прогресу в минулому та в сучасний період. На цій основі формується надійна інформаційна база такого прогнозування з урахуванням досвіду найрозвиненіших країн світу у сфері науки і техніки. Оскільки науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форми розвитку, то завданням П.н.-т.п. є з'ясування можливих етапів настання майбутніх наукових, техніко-технологічних революцій, а також органічно пов'язаних з ними кардинальних змін у предметах праці, розвитку інформації тощо. На цій основі досліджуються тенденції розвитку науки і техніки та форми їх взаємодії на довготривалий період (20—30 років), розробляється система заходів для найефективнішої реалізації прогресивних тенденцій такого розвитку та обґрунтовується науково-технічна політика держави. Такі прогнози відтак пов'язуються з іншими прогнозами розвитку економіки, що слугує підставою для їх коригування. П.н.-т.п. здійснюється за допомогою експлораторного (пошукового) методу, який є ефективним лише в межах наявних тенденцій, однієї фази циклу, і нормативного — шляхом пошуку оптимальних варіантів майбутнього на основі певних заданих критеріїв, з урахуванням допоміжної ролі попереднього методу.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.