Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Право на працю

Право на працю — монопольне право власності працівника на свою робочу силу, передусім право розпорядження нею, на підставі якого він заробляє собі та членам своєї сім'ї на життя. Таке П.на п. задеклароване 1948 у ст. 23 Загальної декларації прав людини. Конституція України гарантує П.на п., рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, справедливу заробітну плату та однакову винагороду за працю однакової цінності (її кількості та якості), забезпечення гідного життя працівникові та його сім'ї, належні умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, однакові можливості просування працівників по службі, відсутність примусової праці тощо. Проте на 15-му році існування незалежної України жодне з цих прав не було реалізоване: П.на п. в межах своєї країни позбавлені мільйони людей, а понад 500 тис. дітей віком від 7 до 12 років змушені займатись важкою не нормованою працею; заробітна плата переважної більшості найманих працівників не сягає навіть прожиткового мінімуму; внаслідок цього вони і члени їхніх сімей позбавлені гідного життя. Таке тотальне безправ'я поєднується з паразитичним способом життя кланово-номенклатурної еліти у розкошах.