Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Піраміда фінансова
Піраміда фінансова — 1) розподіл активів акціонерної компанії за рівнем ризику, за якого обсяг капіталовкладень обернено пропорційний ризику; 2) придбання різноманітних активів, передусім фінансових ресурсів, за залучені кошти; 3) спосіб швидкої наживи, який використовують фінансові компанії. Полягає в тому, що грошові кошти від продажу компанією цінних паперів особам, які «втягуються» в аферу й утворюють нижні шари П., частково виплачуються у формі дивідендів особам, які раніше придбали цінні папери й утворюють верхні шари П., а частково спрямовуються на гіпертрофовану рекламу і на дохід фінансової компанії. У разі краху таких П. учасники нижніх шарів втрачають свої вклади, а компанія створює нову П. або притягується до відповідальності за фінансові махінації. Перші такі структури виникли ще в Стародавньому Єгипті, для фінансування дефіциту бюджету фараони використовували кошти з казни жреців, вирішували боргові проблеми за рахунок пожертв багатих людей та ін. У XVIII ст. П.ф. «будувалися» на основі майбутніх доходів, отриманих від освоєння нових територій (так, зокрема, була профінансована експедиція Христофора Колумба іспанським королем). Найбільшого поширення П.ф. набули в окремих постсоціалістичних країнах. Найвідомішою з них було акціонерне товариство «МММ», засноване С. Мавроді, яке продавало власні акції, потім викуповувало їх, таким чином штучно підвищуючи ціни на них і стимулюючи нові вкладення, внаслідок чого був сформований власний ринок акцій. Своєрідною П.ф. є державний борг, що ґрунтується на зобов'язаннях держави на тривалому проміжку часу (див. Борг державний внутрішній). Внаслідок створення таких П.ф. в Україні 1993-1996 пограбовано понад 4 млн громадян.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.