Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Перру
Перру (Реrrouх) Франсуа (1903-1987) — французький економіст, провідний представник інституціонально-соціологічного напряму політичної економії. З 1928 — професор політичної економії у вищих навчальних закладах Ліона і Парижа. П. засновник і директор Інституту економічного і соціального розвитку. У своїх працях П. намагався розробити теорію сучасного капіталізму. З цією метою він обґрунтував концепцію «домінуючої економіки», в якій існують панівні і підпорядковані фірми, причому такі відносини характерні для окремих країн. В основі економіки домінування — відмінності у обсягах виробництва і капіталу, а також у ступені поінформованості партнерів, у приналежності до різних галузей господарства. Оскільки домінантні фірми самі формують умови зростання прибутків, активно впливають на інші фірми і споживачів, підпорядковуючи їх своєму впливу, це створює основу для впровадження індикативного планування. Водночас фірми-домінанти мають сильний «ефект притягання», який збільшує масштаби і темпи економічної експансії. Отже, за логікою еволюції «домінуючої економіки», держава повинна стати «центром ухвалення рішень». Своєю чергою, до полюсів зростання П. відносив не лише домінантні фірми, а й комплекс галузей. Завданням держави є складання довготермінових програм розвитку максимально швидкими темпами, що забезпечить «гармонізоване зростання», яке досягається через «соціальний діалог» між підприємцями і найманими працівниками, виробниками і споживачами з метою перетворення ринкової економіки на «суспільство соціальної гармонії», підпорядковане вимогам максимальної економічності. Це сприятиме зростанню ролі держави як верховного арбітра, що наглядає за дотриманням загальних інтересів, їх узгодженням з інтересами кожної людини, подоланню злиднів і насильства.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.