Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Патерналізм

Патерналізм (лат. patemus — батьківський) — опікунське ставлення держави до своїх громадян, з одного боку, компаній і фірм до працівників — з іншого, а також форма соціальної політики і соціальної ідеології, спрямованої на соціально-економічне партнерство праці й капіталу. Широко застосовується з кінця XIX у США, Німеччині та інших країнах, ґрунтується на положенні про збігання інтересів капіталістів і найманих працівників, прагнення панівного класу піклуватися про добробут людей найманої праці, про доцільність їхньої співпраці. В першій половині XX ст. П. обмежувався здебільшого активною соціальною ідеологією, у другій половині XX ст. вона була доповнена практичними заходами, зокрема створенням преміальних і пенсійних фондів на підприємствах, організацією медичної допомоги, здійсненням житлового будівництва, продажем акцій за пільговими цінами, залученням найманих працівників до управління підприємствами, політикою формування власності трудящих та ін. П. за останні десятиріччя XX ст. набув різних національних форм. Так, у США, деяких інших країнах найманих працівників залучають до управління підприємством, заохочують до придбання акцій, участі в прибутках тощо. Водночас використання таких форм П. сприяє зростанню ефективності праці. Так, використання участі в прибутках підвищує продуктивність праці на 5—7%. Упровадження патерналістських програм зумовлене посиленням ролі особистого чинника за умов НТР, прагненням зекономити значні кошти на зменшенні прогулів і порушень трудової дисципліни, розколі й послабленні ролі профспілок.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.