Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Банкрутство

Банкрутство — встановлена судом неспроможність боржника сплатити свої зобов'язання, примусова ліквідація підприємства для поділу майна боржника між кредиторами. Підставою для відкриття справи з Б. в суді є неплатоспроможність юридичних осіб та їхніх спадкоємців, перевищення боргу, судовий позов одного або кількох кредиторів. Якщо майна боржника недостатньо для покриття витрат судочинства, клопотання про Б. відхиляється. Кредитори можуть у такому разі застосувати примусове виконання. З моменту порушення її солідарний боржник втрачає свої права й повноваження, йому забороняється відкривати власну справу і змінювати місце проживання. Черговість виплат встановлює суд за результатами розгляду претензій усіх кредиторів. До боргу відносять зарплату робітників, оклади службовців, плату за прокат, невиплачені гроші за виконану роботу протягом 6 місяців до початку справи про Б. Кредитори з привілейованими вимогами мають законні вимоги щодо отримання зарплати, у т.ч. виплати на соціальне страхування та ін. Привілейованими є вимоги органів управління територій з приводу державних податків, вимоги громадських організацій. Решта боржників конкурсної маси (ті, що з'явились після акту про Б.) розподіляється серед непривілейованих боржників відповідно до участі у справі.