Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Оцінка результативності праці керівників і спеціалістів організації

Оцінка результативності праці керівників і спеціалістів організації — комплекс методів, за допомогою яких визначається здатність менеджерів або спеціалістів впливати на діяльність виробничої або управлінської ланки (досягнення ними певних результатів); застосовуються з метою проведення їх атестації. До таких методів відносять: 1) управління за цілями (передбачає оцінку досягнення поставлених цілей за певний проміжок часу з урахуванням систематичних обговорень конкретних результатів на різних проміжках даного періоду за наявної достовірної інформації); 2) метод шкали графічного рейтингу (передбачає оцінку найважливіших рис працівника — кількості та якості праці, ініціативності, співробітництва тощо (за чотирибальною системою — від незадовільного до відмінного); 3) метод шкали рейтингів керівника у вирішальних ситуаціях (базується на використанні 5 — 6 таких ситуацій, на основі яких дається характеристика результативності його праці — від 6 до 10); 4) метод бальної оцінки (ґрунтується на побудові різних бальних шкал — 5, 7, 9, а кожному балу відповідає певне значення показника); 5) метод «вимушеного» вибору (передбачає відбір найважливіших характеристик для окремого працівника залежно від його ефективної або неефективної роботи, після чого розраховується індекс ефективності); 6) описовий метод, за якого оцінювач чітко описує переваги і недоліки поведінки працівника за допомогою графічної шкали рейтингу за такими критеріями, як кількість та якість праці, чітке виконання своїх обов'язків, особисті риси та ін.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.