Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Олігополія

Олігополія (гр. oligos — нечисленний і роlео — продаю, торгую) — групова монополія, тобто панування невеликої кількості монополій у виробництві відповідних товарів і на ринку цих товарів, що дає їм можливість привласнювати монопольно високі прибутки. О. переважає в сучасній капіталістичній економіці. Розрізняють О. однорідні (які виготовляють стандартизовані товари — алюміній, сталь, цинк, мідь та ін.) та диференційовані (які виробляють споживчі товари). Виникнення О. зумовлене здебільшого тими ж причинами, що й виникнення монополій (див. Монополія), зокрема злиттям окремих компаній. Важливу роль у цьому процесі відіграє антимонопольне законодавство. В економіці розвинених країн типовим є домінування в окремих галузях 3 — 4 великих компаній. Так, частка чотирьох провідних автомобільних компаній у національному виробництві Японії сягає 100%, у Великобританії — майже 96%, у Франції — 99,8%. О. потенційно може переростати в чисту монополію, оскільки має деякі властивості монополій (наприклад, єдину цінову політику). Віднесення О. до монополій зумовлене також тим, що вони використовують свою владу для обмеження конкуренції й підвищення цін, їх стабільності, методи недосконалої конкуренції та ін. Своєю чергою, злиття відбувається з таких причин: 1) об'єднання двох або більше конкуруючих компаній суттєво зміцнює їх ринкові позиції і ефект масштабу, що відкриває більше можливостей контролювати ринок і ціну; 2) ринковий механізм та зростання їх могутності дає змогу домогтися зниження цін на ресурси, необхідні для виробництва; 3) таке об'єднання допомагає повніше реалізувати основну мету розвитку О. — привласнення монопольно високих прибутків; 4) посилює їх міжнародну конкурентоспроможність та процес транснаціоналізації виробництва. Основними моделями О. ціноутворення є: 1) укладання таємної угоди (див. Картель; Картельна ціна)\ 2) лідерство в цінах (див. Лідерство в цінах)', 3) ціноутворення за принципом «витрати плюс» та ін. (див. Механізм ціноутворення; Ціноутворення на світовому ринку). Домінування О. як групової форми монополій західні автори використовують як доказ заперечення існування монополій. Англійський економіст Е. Чемберлін довів, що навіть за відсутності угод (усних чи письмових) ціни на олігополістичному ринку вищі, ніж на конкурентному, а обсяг виробництва нижчий. Він та інші західні економісти наголошували на відсутності у цей період гнучкості цін, їх рухливості порівняно з періодом вільної конкуренції.