Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Норми прибутку до зниження закон

Норми прибутку до зниження закон — обґрунтований К.Марксом закон — тенденції норми прибутку до зниження, згідно з яким у процесі розвитку технологічного способу виробництва підвищується суспільна продуктивна сила праці, зростає органічна будова капіталу, що створює об'єктивні умови для зниження норми прибутку; критерій загальної прибутковості підприємств, фірм і компаній, який, вимірюється відношенням маси прибутку до обсягу авансованого капіталу, виражене у відсотках (див. Норма прибутку). У розвинених країнах норма і маса (величина) прибутку великих компаній за сприятливої кон'юнктури становить приблизно 12%. За сучасних умов до факторів, які виступають контртенденціями Н.п. до з.з., належать: розгортання науково-технічної та інформаційної революції, посилення транснаціоналізації виробництва і обміну, наднаціональне регулювання економіки та ін. Під впливом цих та ін. (див. Норма прибутку) чинників норма прибутку у розвинених країнах світу не знижується. Так, норми прибутку американських не фінансових корпорацій на сукупні активи становили у 1921—1924 3,5%, у 1938-1946 — 9,7%, у 1958-1961 - 7%, у 1974-1982 - 6,5%, у 90-х XX ст. - 12%. Норма прибутку в оборонній промисловості США (після сплати податків) на капітал становила 1950 — 15,4%, 1960 - 9,2%, 1970 — 9,3%, 1980 - 13,9%. Ще вища вона у монополій. На думку П.Самуельсона, норма прибутку у США в останні 150 років залишається незмінною. Це означає, що дія обґрунтованого Марксом закону послаблюється впливом перелічених вище факторів і навіть значною мірою паралізується. Водночас його дія може виявлятися на менш тривалому проміжку часу. Крім того, дія цього закону може виявлятися в тому, що норма прибутку підвищується непропорційно до посилення протидійних факторів. Найвища норма прибутку у розвинених країнах світу спостерігається щодо венчурного капіталу. Так, у США у другій половині 90-х XX ст. середня Н.п. становила 35—55%.