Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Нова економічна політика (неп)

Нова економічна політика (неп) — економічна політика в СРСР 1921 — 1929, яка базувалася на широкому використанні товарно-грошових відносин, ринкових механізмів і стимулів і замінила політику воєнного комунізму. Центральною ланкою в розробці і здійсненні непу була заміна продрозкладки продподатком, який встановлювався на значно нижчому рівні, внаслідок чого селянські господарства могли розпоряджатися частиною продукції, що залишалася після сплати натурального податку, тобто здійснювати вільний обмін, купівлю і продаж. Державні ресурси сільськогосподарської продукції формувалися за рахунок натурального податку і товарообміну. Ставки податку на селянські господарства диференціювалися залежно від урожайності та площ оброблюваної землі. Найбільші податки виплачували господарства, які використовували найману робочу силу. Земля при цьому проголошувалася власністю держави і не могла бути об'єктом купівлі-продажу. Н.е.п. сприяла прискореному відновленню виробництва сільськогосподарської продукції, значному збільшенню її державних заготівель. Крім того, господарський розрахунок було покладено в основу господарської діяльності націоналізованих підприємств усіх галузей. Важливу роль у реалізації непу відіграло запровадження твердої валюти. Неп також передбачав часткову денаціоналізацію дрібних і середніх підприємств, запроваджувались орендні відносини, стимулювався розвиток кооперації, особливо в сільському господарстві. Допускалося часткове функціонування приватнокапіталістичного укладу і державного капіталізму, дозволялося використання найманої праці, іноземних інвестицій за умови державного регулювання цих процесів. Внаслідок запровадження непу національний дохід 1925/26 господарського року перевищив рівень 1921 у 2,3 разу, зростали реальна заробітна плата робітників і службовців, доходи селянства. В Україні понад 90% селян безоплатно отримали землю. Проте у другій половині 20-х неп почала обмежуватись і змінюватись адміністративно-командними принципами господарювання під впливом авторитарних сталінських методів. Досвід непу і реформ 90-х в Україні свідчить про неспроможність ринкового саморегулювання економіки, необхідність ефективного державного регулювання, про домінуючу роль держави в економіці, але у поєднанні з ринковими важелями.