Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Мультидивізіональна структура компанії (М-структура)

Мультидивізіональна структура компанії (М-структура) — структура, яка передбачає створення напівавтономних виробничих відділень зі статусом «центрів прибутку», які розробляють власні бюджети, дотримуються принципів самоокупності й оцінюються за показником прибутку від використаних ресурсів. З цією метою окремі могутні корпорації створили генеральну дирекцію зі штатом вищих управляючих, радників і фінансистів, які ретельно оцінювали діяльність відділів, що розподіляли ресурси і переважно займалися стратегічним плануванням, позбавивши управляючих, які відповідали за долю компанії, рутинної операційної діяльності, створили умови для довготермінового планування та оцінки результатів розвитку компанії, а розподіл наявних і придбання нових ресурсів поклали на команду вищих менеджерів загального профілю. М-структура також має досконалий механізм моніторингу й контролю з боку вищих менеджерів зовнішнього аудиту за структурними підрозділами, що забезпечує досягнення найефективнішого розподілу фінансів компанії між її відділеннями і диференційоване застосування інструментів внутріфірмового стимулювання і контролю. Упровадження М-структури також означає, що відповідальність за операційну діяльність покладається на керівників відділів. Менеджери генеральної дирекції виконують такі основні обов'язки: 1) класифікація та розмежування самостійних господарських операцій всередині компанії; 2) виділення кожної з них у формі напівавтономних підрозділів зі статусом «центру прибутку»; 3) оцінка ефективності економічних результатів діяльності кожного відділу; 4) визначення мотивації; 5) розподіл фінансів на користь відділів, здатних найефективніше їх використати; 6) заходи стратегічного планування (диверсифікація, придбання інших фірм, продаж власних активів та інших пов'язаних з цими операціями дій). Отже, для М-структури характерне оптимальне поєднання можливостей дивізіоналізації з внутріфірмовим контролем і виробленням стратегічних рішень. Основні переваги М-структури — «відокремлене і взаємопов'язане» ухвалення стратегічних і оперативних рішень, виокремлення відповідних «зон відповідальності», «зон прибутковості», «стратегічних і тактичних зон господарювання». ТНК спираються на М-структуру, як правило, для розширення сфери управління своїми активами, включаючи активи на території іноземних держав, т.зв. дочірні фірми у країні базування. У США перетворення корпорації на принципах М-структури відбулося значно раніше, ніж у фірмах Європи чи в інших регіонах. Тому американські корпорації краще підготовлені до початку прямого інвестування за кордон, ефективного управління міжнародними операціями на світових ринках.