Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Мотив моральний

Мотив моральний — внутрішня рушійна сила, внутрішнє спонукання людини до моральності, моральної поведінки. М.м. у сфері економіки зумовлений глибоким усвідомленням економічних потреб, намірів, цінностей окремої людини, трудового колективу і суспільства. Важливу роль у цьому процесі відіграють рівень розвитку національної самосвідомості, національного економічного мислення тощо. М.м. значною мірою розкривається у моральних принципах, які фіксують найважливіші риси, культуру взаємин між людьми, людиною і трудовим колективом, людиною і суспільством, людиною і природою. В них відображено розуміння сутності та мети суспільства (справедливого і несправедливого), окремої людини та її життя, критеріїв добра і зла, моральних норм, цінностей та ідеалів. Відповідно до цього мають формуватися соціально-економічні критерії виробництва, освіти, гуманізації та екологізації використовуваної й розроблюваної техніки і технології. Залежно від цього формується ставлення людини до самої себе, до інших людей. Ядро такої оцінки — повага людини до своєї праці, професії, праці інших людей. Без такої поваги особа морально деградує. В М.м. вагоме значення мають особисті переконання людини, її самооцінка, чесність, почуття добра й колективізму. Економічна теорія не вивчає мораль і М.м. як такі, а лише їх вплив на продуктивність праці, ефективність суспільного виробництва. Роль цих аспектів економічної науки зростатиме, оскільки вони істотно впливають на розвиток сутнісних сил людини, а отже, на основний елемент національного багатства.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.