Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Міжнародні монополії

Міжнародні монополії — великі національні або міжнаціональні компанії, які монополізують за межами національних країн значну частку продуктивних сил та економічних відносин і на цій основі привласнюють значну частину прибутків у межах світового господарства. М.м. стали основними суб'єктами світогосподарських зв'язків з кінця 60-х XX ст. Матеріальною основою виникнення і наступного розвитку М.м. є міжнародна концентрація та централізація виробництва на основі інтернаціоналізації продуктивних сил. На базі монополізації сфери обміну утворюються такі форми М.м., як міжнародні картелі і трести. На основі монополізації виробництва утворюються міжнародні трести і концерни. Залежно від функціональної форми капіталу розрізняють промислові, торгові, транспортні, банківські, страхові та ін. М.м.; залежно від суб'єкта власності — приватні, колективні, державні і змішані; від характеру контролю за міжнародною компанією — міжнаціональні й транснаціональні. Наприкінці 90-х XX ст. налічувалося близько 30 міжнаціональних М.м. Найбільші з-поміж них — англо-голландські концерни «Роял датч-Шелл», «Юні- лівер» та ін. ТНК — міжнародні за характером і масштабом діяльності й національні щодо контролю за ними. Наприкінці XX ст. ТНК домінують як форма М.м. Активи 500 наймогутніших М.м. (в т.ч. банків) наприкінці 90-х становили понад 33 трлн дол. (що перевищувало річний обсяг світового ВВП), а привласнені ними прибутки — понад 330 млрд дол. (див. Транснаціональні корпорації).