Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Міжнародна кооперація виробництва

Міжнародна кооперація виробництва — форма міжнародного поділу праці, за якої працівники з різних країн неоднакових професій та спеціальностей, але споріднених галузей об'єднуються для узгодженого випуску спільної продукції та обміну нею на основі планомірних товарно-грошових відносин і безпосередньо суспільних зв'язків. Основним центром М.к.в. є продукція машинобудування і, передусім, машин і транспортного машинобудування, виявом чого є випереджальні темпи торгівлі цими товарами. Так, у 1990—2001 світовий експорт ними щорічно зростав на 7%, причому бл. 20% експорту 2001 спрямовувалось із США в Канаду і країни ЄС. Своєю чергою, на торгівлю між ними припадало 25% світового експорту промисловими товарами, а на експорт за межі ЄС — 17%. Так, німецькі, французькі та італійські компанії створили спільну компанію «Івеко», що випускає вантажні автомобілі на основі вироблених ними стандартизованих та уніфікованих вузлів і деталей. Новий пасажирський літак «Аеробус» (здійснив перший політ на початку 2005) створювався за участю компаній і фірм 53 країн. В основі М.к.в. — інтернаціоналізація виробництва, зокрема перехід від міжгалузевої спеціалізації до внутрігалузевої, інтернаціоналізація одиничного поділу праці. Важливим напрямом внутрігалузевої спеціалізації є предметна, подетальна спеціалізація. Вона зумовлює появу т.зв. синергічного ефекту, нової продуктивної сили. М.к.в. здійснюється на міжнародному (глобальному), регіональному (наприклад, у межах ЄС), міжгалузевому, галузевому та первинному (рівні підприємства) структурних рівнях. Різні міжнародні організації неоднаково класифікують форми М.к.в. Зокрема, ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі й розвитку) основними формами М.к.в. називає спільне виробництво, підрядну кооперацію, поставки в межах ліцензійних угод, організацію спільних підприємств, спеціалізацію виробництва. Згідно з ЮНІДО (організація ООН з промислового розвитку), такими формами є проста й складна спеціалізація, організація спільних підприємств, виконання контрактних робіт, постачання в кредит машин, устаткування, заводів разом з наданням необхідної технологічної допомоги. У вітчизняній літературі такими формами називають міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізацію, предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію. М.к.в. значною мірою сприяє інтернаціоналізація наукових і технічних досліджень та науково-дослідних розробок.