Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Митний тариф

Митний тариф — систематизований перелік державних грошових митних платежів, податків і зборів, які вилучають митні установи з товарів і цінностей, що перетинають кордон держави. М.т. встановлюються чинним законодавством країни, включають назву і класифікацію товарів (товарну номенклатуру), ставки мита та способи їх нарахування, сплати та ін. Міжнародна конвенція щодо гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) розроблена 1988 Світовою радою митного співробітництва. На її основі розроблено Єдиний митний Кодекс України, який містить 21 розділ, 97 підрозділів, найменування та цифрові коди яких уніфіковано з ГС. Ставки мита поділяють на автономні (встановлені державою без погодження з іншими країнами) і конвенційні (встановлюються на підставі торгових договорів і угод між країнами і передбачають пільгові мита). Конвенційні тарифи складаються з різних ставок мита на один і той самий товар, залежно від країни його походження. Так, Єдиний митний тариф України містить преференційні (застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн, з якими Україна створила митні союзи, і є найнижчими), пільгові (для товарів країн, що користуються режимом найбільшого сприяння, і товарів з країн, що розвиваються), повні (для товарів з решти країн, є найвищими). Спільною ознакою М.т. розвинених країн є підвищення митних ставок із зростанням ступеня обробки товарів. В Україні 1993 стандартні рівні М.т. на імпортні товари становили від 0 до 50%, 2004 — бл. 10%, 2005 — істотно знижені для товарів, які не виготовляються в Україні; в Угорщині такі тарифи 2002 становили 9,7%, Польщі — 11,8%, Чехії — 10%, Словаччині — 6,1%.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.