Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Менеджмент стратегічний

Менеджмент стратегічний — система управлінських рішень і дій менеджерів підприємств, фірм та компаній на довготерміновий період з чітким обґрунтуванням стратегічних цілей, втілених у відповідних програмах, а також засобів реалізації таких цілей під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що постійно змінюються. Серед внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на М.с., слід враховувати передусім зовнішні, тобто здатність підприємств і організацій пристосовуватись до зовнішнього середовища (економічного, соціально-політичного та ін.), зокрема до умов міжнародної конкурентної боротьби. Для цього необхідно сформувати і постійно оновлювати стиль керівництва всієї організації (підприємства, компанії, фірми), окремих її структурних підрозділів, передусім найважливіших. Основою М.с. є стратегічне планування. Основними етапами М.с. є: 1) управління на основі поточних і частково середньо-термінових планів і контролю за їх виконанням; 2) управління на основі довготермінового планування, що передбачає складання загального бюджету компанії, оцінку рентабельності, балансів на перспективу; 3) управління на основі передбачення змін, тобто стратегічного планування, що передбачає раціональне поєднання методів довготермінового планування з прийомами, властивими маркетинговому плануванню; 4) управління на основі оперативних рішень, оскільки значна кількість завдань виникає так швидко, що їх неможливо вчасно передбачити; 5) стратегічне підприємництво в підрозділах підприємств, що передбачає оптимальне поєднання ознак стратегічного управління всією компанією та особливостей підприємництва. Механізм реалізації М.с. передбачає: 1) визначення місця організації та обґрунтування причин їх розвитку щодо цілей суспільства і власних цілей; 2) визначення стратегічних цілей і завдань, втілених у відповідних програмах; 3) формування стратегії для досягнення таких цілей і завдань; 4) упровадження і виконання обраного стратегічного плану. Стратегічні цілі організації визначають: конкурентне становище на внутрішньому і зовнішньому ринках на певний термін, рівень рентабельності, прибутки тощо. Для цього треба передбачити зміну потреб споживачів і появу нових тенденцій у певній сфері діяльності, дієвіших способів захисту від конкурентів, оптимально розподілити ресурси між структурними підрозділами, щоб отримати синергічний ефект від їх взаємодії. Стратегія організації — генеральний план дій, який визначає пріоритети стратегічних цілей і завдань, ресурси, можливості їх раціонального використання, уникнення можливих загроз і послідовність кроків для досягнення таких цілей. Залежно від обраного об'єкта М.с. розрізняють: стратегію організації загалом і окремого підрозділу; кадрову, фінансову, виробничу, інноваційну, збутову та ін.