Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Маса прибутку

Маса прибутку — абсолютна величина прибутку, створеного працею найманих працівників і частково — функціонуючих капіталістів і менеджерів вищої та середньої ланок, а також внаслідок синергічного ефекту, що виникає у процесі взаємодії особистісних і речових факторів виробництва. У кількісному аспекті — це частина ринкової вартості товарів, послуг, яка залишається після вирахування вартості витрат на виробництво і реалізацію продукції. Водночас М.п. можна розглядати як різницю між виторгом від реалізації та собівартістю реалізованої продукції. Між прибутком і собівартістю існує обернена залежність, тому, впроваджуючи сучасні ресурсо- та енергоощадні технології, нові форми та методи організації виробництва і праці, форми і системи заробітної плати тощо, підприємці здатні збільшити прибуток. На М.п. впливає й швидкість обороту капіталу: із прискоренням швидкості обороту М.п. збільшується. Звідси — заходи, що сприяють економії часу на різних фазах суспільного відтворення, є заходами з нарощування М.п. Із збільшенням частки прибутку в новоствореній вартості зростає його маса. На абсолютні розміри прибутку впливає його норма (див. Норма прибутку). За вищої норми прибутку на рівновеликий авансований капітал отримують більший прибуток. Прибуток перебуває у прямо пропорційній залежності не лише від норми прибутку, а й від маси капіталу, що обертається. Найбільшу М.п. у розвинених країнах світу постійно привласнюють гігантські монополії, ТНК і банки. Тому доцільно у науковий обіг запровадити категорію «монопольна М.п.». Цьому значною мірою сприяє економічна політика держави. У США М.п. корпорації до сплати податків збільшилась з 409 млрд дол. 1990 до 787 млрд дол. 2002 (після сплати податків — 261 і 452 млрд дол.).





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.