Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Логістика

Логістика — галузь економічної науки, яка вивчає планування, оптимальне управління і контроль за матеріальними та нематеріальними потоками та операціями в цілісних економічних системах. Термін «Л.» виник у Давній Греції, у Римській імперії його вживали на позначення правил розподілу продуктів. З середини 50-х поняття «Л.» увійшло в наукову економічну теорію, в т.ч. у таких поєднаннях, як бізнес-Л., маркетинг-Л., промислова Л., логістичний менеджмент, заготівельна Л.,транспортна Л., торговельна Л. та ін. В Україні термін «Л.» уперше вжив Є.Слуцький 1926. І лише з початку 90-х поняттям «Л."позначають новий напрям у науці. Сучасна концепція Л. полягає в тому, що Л. є комплексною теорією планування, управління, організації та контролю фізичного обігу товарів і його інформаційного забезпечення, ґрунтується на взаємозалежних зв'язках у сфері функціональних, структурних та інституціональних аспектів процесу фізичного кругообігу товарів й відображається у створенні інтегрованих організаційних та інформаційно-регуляційних систем, що забезпечують реалізацію завдань. Тому Л. виступає одночасно як нова своєрідна продуктивна сила і як стратегічний інструмент маркетингу довготермінової ринкової стратегії підприємств і компаній в оптимальному поєднанні з державним регулюванням. Основними функціями Л. є: 1) раціональне планування логістичних потоків та операцій; 2) поліпшення управління процесами переміщення і складування товарів, що дає змогу найповніше задовольнити матеріальні потреби учасників логістичних процесів; 3) коригування та розвиток стратегії розвитку підприємств і компаній на їх функціонування та розвиток як ланок логістичних ланцюгів; 4) підвищення ефективності переміщення сировини і матеріалів, що забезпечує мінімізацію логістичних витрат; 5) підпорядкування логістичних процесів вимогам максимального забезпечення пропозиції споживачам (рівня та якості обслуговування). Основними чинниками, які зумовлюють виконання цих функцій, є: а) необхідність цілісного підходу до об'єктів виробничого менеджменту; б) найвагоміші резерви зростання і ефективності виробництва у транспортно-складських і пакувальних процесах, де значно нижча продуктивність праці і переважає ручна праця; в) потреба у розвитку і поглибленні спеціалізації у логістичних процесах; г) досягнення ефекту масштабу внаслідок зростання індивідуалізації товарів і послуг, їх диверсифікації тощо; д) переорієнтація від формування достатніх запасів різноманітних ресурсів до всебічних інформаційних ресурсів і формування інтегрованих інформаційних систем; е) необхідність раціонального поєднання додаткового ефекту на власному підприємстві з супутнім ефектом від логістичних операцій та логістичного сервісу; є) прогнозування потреб в оптимальних обсягах замовлень продукції, транспортних засобів, раціонального просування матеріальних потоків у логістичному ланцюзі.