Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Купманс

Купманс Т'Яллінг-Чарлз (28.VIII.1910-26.II.1985) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії за «внесок в теорію оптимального розподілу ресурсів», народився в Голландії. В 1940 емігрував до США. Йому належать вагомі досягнення в статистичній оцінці параметрів в економіко-математичних моделях, зокрема при виборі рішень у теорії фірми (стосовно технології виробництва, його складу та розмірів, які забезпечують максимальний прибуток), що означає аналіз діяльності фірми в тісному зв'язку з лінійним програмуванням. Важливим досягненням К. є вирішення проблеми оптимального розподілу дефіцитних ресурсів між споживачами-конкурентами, розмежування трьох видів товарних потоків (первинні, проміжні та завершальні) та ін. Водночас К. є одним з засновників «компаративної економічної теорії», орієнтованої на зіставлення тенденцій розвитку двох існуючих тоді суспільних систем, країн з різним суспільним устроєм (зокрема, пошуку оптимальних комбінацій довготермінових технологічних процесів, пов'язаних з постачанням,перетворенням і використанням енергії, а також безпосередньо з дослідженнями збереження довкілля). Він уперше дослідив важливість облікового відсотка, за яким суспільство дає оцінку теперішньої вартості майбутнього споживання, для планування економічного зростання. Важливою справою К. вважав підготовку універсальних фахівців з широким науковим кругозором і глибокими знаннями, передусім на стику наук. Найбільше визнання здобули такі праці К.: «Аналіз видів діяльності виробництва і розподілу» (1951), підготовлена групою авторів під його керівництвом, «Статистичний висновок з динамічних моделей економіки» (1950), «Три нариси про стан економічної науки» (1975) та ін.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.