Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Крива Філіпса

Крива Філіпса — крива, яка відображає зв'язок між безробіттям і номінальною заробітною платою. Обґрунтував цю криву англійський економіст О.Філіпс на прикладі Великобританії упродовж 1861 — 1957. Із К.Ф. випливає висновок, що високі темпи інфляції повинні супроводжуватися низьким рівнем безробіття і навпаки. Ця модель забезпечувала задовільне пояснення макроекономічного функціонування до 1970. З 70-х XX ст. в економіці розвинених країн світу спостерігається одночасне зростання інфляції й безробіття, тобто стагфляція. Послідовники Філліпса встановили залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції. Зникнення стагфляції до 1988, на думку М. Фрідмена, пояснюється тим, що упродовж довготермінового періоду певний рівень виробництва і зайнятості поєднується з так званим природним безробіттям, якому відповідає будь-який темп інфляції, а К.Ф. за цих умов трансформується у вертикальну пряму. Більшість економістів вважають справедливим висновок про обернено пропорційний характер безробіття та інфляції у короткотерміновому періоді та відсутність такого зв'язку в довготерміновому періоді.