Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Кооперація споживча

Кооперація споживча — добровільне об'єднання громадян, здебільшого на основі приватної трудової власності у сфері торгівлі , що ставлять за мету задоволення своїх потреб та інтересів як споживачів. Сферою діяльності К.с. є промислове виробництво товарів масового вжитку та торгівля продуктами споживання, організація громадського харчування, а також заготівля й переробка сільськогосподарської продукції тощо. К.с. обслуговує передусім сільське населення, мешканців робітничих селищ, районних центрів і невеликих міст. К.с. виникла в Шотландії (Великобританія) наприкінці XVIII ст. як реакція ткачів і селян на експлуатацію великого капіталу в сфері обміну. К.с. закуповує товари великими партіями, налагодила прямі зв'язки з сільськогосподарськими кооперативами, промисловістю, почала будувати сучасні великі магазини, складські приміщення. Утворилися заготівельні й транспортні об'єднання, консорціуми кооперативів з надання різних комерційних послуг. Через свої об'єднання, консорціуми К.с. отримує необхідну інформацію і допомогу з економічних, технічних та інших питань. Зростає роль постачальницьких, збутових та інших консорціумів і об'єднань, які надають магазинам чимало послуг. Діяльність К.с. регулюється статутами споживчих товариств і спілок, а також Законом України «Про споживчу кооперацію». З 1992 К.с. України — член Міжнародного кооперативного альянсу. Внаслідок глибокої економічної кризи в Україні в 90-ті XX ст., діяльності тіньових структур, нераціонального реформування частка К.с. в роздрібному товарообороті скоротилася з 30% 1991 до приблизно 10% 2000. На початку 2004 у власності К.с. було бл. 20 тис. торговельних об'єктів, 1500 переробних виробництв, 340 заготівельно-збутових підприємств та ін., об'єднувала понад 1,1 млн пайовиків і забезпечувала роботою 120 тис. осіб.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.