Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Концепції регульованої валюти

Концепції регульованої валюти — сукупність ідей, положень та адекватних їм методологічних засад щодо вирішального впливу держави на економіку через кредитно-грошову сферу, передусім сферу грошового обігу. Ґрунтується на номіналістичній і кількісній концепціях грошей. На початковому етапі розвитку К.р.в. (початок XX ст.) прихильники державної теорії грошей (німецькі економісти Г.Кнапп, Ф.Бендіксен та ін.) виступали за посилення державного регулювання грошових відносин. У 20—30-ті американські економісти, зокрема І.Фішер, Г.Мітчелл, К.Віксель, стверджували, що зміною обсягів емісії грошей, відсоткових ставок тощо можна уникнути циклічного характеру розвитку економіки. Проте такі твердження спростовані практикою. В теоретико-методологічному аспекті ці вчені значною мірою спиралися на постулати мінової концепції. У 30-40-х Дж.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон обстоювали демонетизацію золота, стверджуючи, що досконаліший засіб втручання держави в економіку — паперові гроші. Ідеї Дж.Кейнса про демонетизацію золота поєднувалися з положеннями про роль ефективного попиту, його значення в розширенні державного бюджету (див. Кейнсіанство). Водночас їх реалізація стимулювала інфляційні процеси в економіці, що призвело до посилення монетаризму, появи нової моделі концепції регульованої валюти (через підтримання стабільних темпів грошової маси, які б дещо випереджали зростання ВВП) (див. Монетаризм). У сфері міжнародних валютно- фінансових відносин ця концепція знайшла свій вияв у проповідуванні американським економістом Р.Тріффіном ідеї створення міжнародних кредитних грошей, обіг яких повинен регулювати єдиний розрахунковий і резервний центр національних центральних банків. На думку німецького економіста К. Ельстера, для ефективного регулювання валютних курсів необхідна угода між декількома країнами про спільну підтримку «договірного паритету». У визначенні валютних курсів представники неокейнсіанства обстоювали ідею пріоритетності фіксованих паритетів валют, а монетаристи — «плаваючих». Таке протиставлення коректне лише в контексті конкретної країни або декількох країн у певний історичний період.