Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Кліринг

Кліринг (англ. clear — очищати, вносити ясність) — система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, яка базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань. Уперше К. почали використовувати в розрахунках між англійськими банками у середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей і з розвитком кредитних відносин. Найбільшого поширення К. набув у XX ст. з розвитком кредитних відносин, зокрема зі значним розширенням використання чеків. За клірингових розрахунків чек та інші платіжні документи виписують на будь-який банк країни або його відділення й зараховують на рахунки юридичних осіб чи списують через залік взаємних вимог. Прийняті чеки надходять до розрахункових палат, де їх сортують за банками, відтак здійснюють залік взаємних вимог і зобов'язань. К. використовується у внутрішніх та міжнародних розрахунках, тому розрізняють банківський і валютний К. Банківський — розрахунки між банками через зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб країни. Банківський К. використовується також між членами товарних і фондових бірж через відповідні клірингові центри на цих біржах або особливу електронну клірингову систему (див. Кліринг валютний). Розрізняють дво-, три- й багатосторонні валютні К., серед яких найпоширеніші двосторонні (між двома країнами).