Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Кількість праці

Кількість праці — маса живої та уречевленої праці, витраченої у процесі трудової діяльності людини, трудового колективу, суспільства загалом при створенні матеріальних і нематеріальних, в т.ч. духовних благ. Уречевлена праця вимірюється у процесі перенесення конкретною працею вартості засобів виробництва на новостворений продукт внаслідок амортизації і фіксується в амортизаційних відрахуваннях. Жива праця — це витрати м'язової, нервової, розумової енергії людини, яка має кількісну та якісну характеристики. Якість праці відображає ступінь її складності й напруженості (інтенсивності). Вимірюванням якості праці займається кваліметрія. Єдність кількісного та якісного аспектів праці — це міра праці, тобто К.п. певної якості. Співвідношення К.п. та її результатів є продуктивністю праці окремого працівника. Обернений показник — трудомісткість праці. Найузагальненішим показником К.п. є робочий час, а масштаби вимірювання — година, день, тиждень, місяць, рік. Найточнішою є характеристика К.п. за кількістю відпрацьованих годин, що зумовлено певними витратами робочого часу впродовж робочого дня. Вимірювання К.п. робочим часом дає лише загальне уявлення про справжні витрати живої праці, оскільки не вимірюються напруженість, складність, справжні витрати фізичної, розумової, нервової енергії. Вимірювання здійснюється у вигляді норми праці (норми часу, виробітку), яка є формою вияву міри праці. Встановлення таких норм — наслідок процесу нормування праці (див. Норма праці).