Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Антимонопольне законодавство

Антимонопольне законодавство — закони, спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також законодавство про нечесну конкуренцію, нечесну торгівлю тощо. Вперше антимонопольні закони були прийняті наприкінці XIX — на початку XX ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки процеси монополізації в цих країнах відбувалися найінтенсивніше. Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Загалом незаконними у США вважаються такі дії, як цінова дискримінація, лідерство в цінах, обмежувальна практика організації збуту та ін. Найсуворіше А.з. контролює горизонтальні злиття, тобто об'єднання підприємств, які виробляють однотипні товари і послуги, що призводить до монополізації галузі. Методами втілення А.з. є ліквідація фірми (у США, наприклад, це відбувається за монополізації понад 60% будь-якого товару чи послуги), високе оподаткування монопольних прибутків, контроль за цінами монополістів, розукрупнення монополій тощо. Європейська та японська системи А.з. забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою. Так, картелі вважаються корисними для розвитку економіки, тому основною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод у спеціальних органах. Більшість антимонопольних законів європейських країн забороняють такі види монопольних угод, як угоди про поділ ринків, фіксовані ціни тощо. В Німеччині монополією вважається компанія, яка зосередила у своїх руках третину обігу, в Японії — коли частка однієї компанії перевищує 50%, а двох — 75% і більше. В ЄС реєстрації підлягають лише ті угоди, які обмежують конкуренцію між членами — учасниками цієї організації. Прийняття А.з. дещо послаблювало процес монополізації економіки, сприяло посиленню конкуренції. Водночас воно спрямовувало утворення монополістичних об'єднань у нові форми (групові монополії), у створення вертикальних структур (об'єднання фірм, пов'язаних виробничою і технологічною залежністю). В Україні 1992 прийнято закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових великих економічних об'єднань необхідно отримати дозвіл цього комітету. Проте цей закон втілювався лише частково, тому 2003 близько 40% виробництва ВВП було монополізовано.