Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Індивідуальний робочий час

Індивідуальний робочий час — час, витрачений окремими товаровиробниками (підприємством, фірмою, компанією) на виробництво одиниці товару або послуги, і.р.ч. може відхилятися в той чи інший бік від суспільно необхідного робочого часу, який за розвиненого товарного виробництва й відповідності попиту та пропозиції визначає суспільну вартість товару, формує його ринкову вартість. Таке відхилення, як правило, простежується на багатьох підприємствах галузі, на яких продуктивність праці вища або нижча від суспільної, що формується на цьому підприємстві (або кількох підприємствах), які виготовляють основну масу товарів. Такий механізм характерний для відтворюваних товарів (їх переважна більшість). Для не відтворюваних товарів (рідкісні статуї, картини та ін.) І.р.ч. не є вирішальним у визначенні їх вартості — першорядне значення мають рідкісність та мистецький рівень виконання. Якщо у промисловості І.р.ч. на виготовлення переважної маси продукції збігається з суспільним робочим часом за середньої продуктивності, інтенсивності праці тощо, то в сільському господарстві такий збіг відбувається за нижчої продуктивності, інтенсивності праці, врожайності сільськогосподарських культур тощо на гірших ділянках землі.